Партизани в боях за Батьківщину

На відзначення пам’ятних дат Великої Вітчизняної війни та 70-річчя звільнення України від фашистських загарбників Рада ветеранів разом із командуванням військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели заходи з нагоди Дня партизанської слави 22 вересня 2014 року.
За активної підтримки і безпосередньої допомоги Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років” було відкрито та презентовано виїзний варіант експозиційної виставки “Підпільно-партизанська преса України 1941-1945 років”.
Відкриваючи виставку, заступник начальника військового інституту по роботі з особовим складом полковник Віктор Уліч розповів коротко про історію партизанського руху та його внесок у перемогу над фашистськими загарбниками. У свою чергу, голова Ради ветеранів навчального закладу полковник запасу Микола Дорохов проінформував курсантів про особливості ведення підпільно-партизанської війни, а також розповів про відомих керівників партизанських загонів та підпілля.
Курсанти дізналися, що 29 червня 1941 року ЦК ВКП(б) видав наказ організувати партійне підпілля на окупованій німцями території, щоб згодом розгорнути партизанський рух. Для керівництва партизанським рухом і координації його дій з операціями Червоної Армії 20 червня 1942 був створений Український штаб партизанського руху, який очолив Т. Строкач.  Щоб забезпечити взаємодію партизан з регулярними військами при військових радах ряду фронтів і армій були створені представництва партизанських організацій. Також значну роль в організації партизанського руху зіграло партійне підпілля. Партизанський рух в Україні набуває масовості з кінця 1942 року.  За наказом Українського штабу партизанського руху загони С. Ковпака і О. Сабурова пройшли рейдом північчю України.  У травні-жовтні 1943 року загін Ковпака здійснив відомий рейд Україною від Путивля через Волинь до Карпат із завданням перерізати шляхи відступу фашистам та для створення політичного і психологічного ефекту на Волині й Галичині. У 1943 році також пройшли рейди менших загонів радянських партизан: М. Наумова (на півдні України), Н. Мельника й О. Федорова (Правобережжя й Волинь) та інші. Партизанською професійною формацією розвідувального типу був загін Д. Медвєдєва, який діяв на Волині.
Український штаб проіснував до 1 червня 1945 року; наприкінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині. Важливі партизанські рейди в Україні у 1944 році (крім згаданого П. Вершигори) здійснили загони І. Артюхова, В. Шангіна, М. Шукаєва.
Яскравою сторінкою партизанської війни є історія про випускника юридичного факультету університету Якова Батюка – керівника  підпільної організації у м. Ніжин. Підпільники розповсюджували серед населення газети та листівки, виявляли місця дислокації фашистських військових підрозділів, маршрути їх пересування, наявність і кількість озброєння. Всі ці дані передавалися партизанам. Підпільна організація направила до партизанського загону майже 60 осіб, зокрема 15 військовополонених, що працювали в німецькому шпиталі, передали близько 150 гвинтівок, тисячі патронів, гранати, навіть кілька авіабомб, медикаменти. Батюк Яків Петрович посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Ветеранською організацією передбачено проведення з курсантами і студентами відкритих уроків пам’яті, зустрічей з ветеранами війни, кінолекторії та інші заходи.

Дорохов  М.С.
голова Ради ветеранів
Військового інституту

 

Оголошення

1 квітня о 14:30 в 202ауд. головного корпусу

Відбудеться розширене засідання Ради ветеранів (37 осіб). Передбачено обговорення проектів Комплексної програми громадянської дії Ради ветеранів.